МИКОЛАЇВКА
Село заснували переселенці із Бургунки у травні 1817 року на половецькому плато Бурукчуп біля річки Козак. Поселення назвали в честь православного святого Миколи Чудотворця. За іншою версією людей переселив сюди поміщик Микола Журавський. Назва носить антропонімічний характер, на це вказує суфікс -ївк- Пізніше туди переселялися люди з інших областей України. Село напрочуд гарне, з великими балками та широкими западинами
Недалеко від Миколаївки знаходиться пізньоскіфське городище (1 км). Уперше його описав російський історик В.Ястребов у 1819 році. На початку ХХ ст. херсонський археолог В.Гошкевич зробив перші розкопки на ньому. Фортеця складалася з п'яти багатокімнатних будинків, акрополя та передмістя. Оборонні споруди складалися із земляного валу висотою 2,3 м та кам'яних стін. Вхід на городище був вузьким, крізь нього могла пройти тільки упряжка коней. Перед валом знаходився рів глибиною до трьох метрів. На стінах стояли кам'яні чотирикутні башти. У 1964-1972 рр. цю історичну пам'ятку знищено повністю. На сьогодні це горбисте підвищення, з якого беруть глину
Неподалік у Городоцькій долині знаходиться могильник, в якому поховані жителі городища. Його площа 20 га. Під час розкопок тут знайдено захоронення скіфів, готів і слов'ян. Із невідомих причин поселенці городища перейшли на 2 км дальше углиб степу і заснували Бургунську фортецю. У1965 році її розкопав російський археолог Е.Симонович. Як свідчать археологічні матеріали, це поселення належало виключно готам.
На території села збереглися топоніми.
Бурукчуп. Із половецької мови "бурук" -складка, зморшка. Турецьке слово "буртак" -місцевість з підйомами і спусками. Саме так виглядає плато Бурукчуп.
Вежа - шатро, кибитка на колесах, споріднене зі слов'янським словом мего -"везу", УЄТЬ - "віз". Можна вважати, що "вежа" -це переносне житло на повозках. Від цього пішла назва половецьких поселень.
Гард - перегородка у ріці для ловлі риби. Походить із дако-лідійської мови дагсі - "загата для ловіння риби". Слово дагьсіь запозичене слов'янами з тим же значенням. Недалеко був розташований рибзавод Миколи Журавського.
Лощина Аляляс. Аляляс - це бузок. Очевидно, слово утворилося з неправильної французької вимови місцевих поміщиків від "Іе Іііаз" - бузок. Білоруси словом "альяс" називають алое. Напевне, колись лощина була покрита бузком. Саме слово лощина означає коритоподібну балку, на дні якої видно сліди русла, але постійної води немає.
Усух- назва колись повноводної річки, яка пересохла. Зараз це Городоцька долина.
Чокрак - половецькою мовою означає "джерело". Це слово часто зустрічається на півдні України. Біля річки Молочної є декілька подібних назв: Чокрак, Янчокрак, Асчокрак. Можливо, колись це джерело було витоком річки біля с. Миколаївки.
У селі існує легенда про оборону фортеці від чужинців. Легенда має давні історичні корені, хоча факти накладаються один на одного. У ній розповідається про раптовий напад на городище воїнів-кочівників. У першій битві біля стін форпосту захисники здобули перемогу. Але наступного дня чужинців стало ще більше. Люди зачинились у фортеці. Більше місяця городище було в облозі.
У захисників закінчилася питна вода, їжа, але в той час із тилу на чужинців вдарили козаки. Багато полягло ворогів, загинув їхній ватажок Антар. Захисники дали змогу ворогам забрати тіла загиблих і поранених. Антар, вождь чужинців, був похований на дні річки, що протікала поблизу фортеці. Чужинці загатили річку, викопали могилу, поклали багато золота поряд з тілом вождя і, щоб ніхто його не потурбував, пустили воду назад.
З історїі відомо, що десь тут у степах, біля річки Ерак (Козак), загинув готський вождь Вінітарій. Його могили не знайдено до сих пір. Можливо, саме ця легенда і вказує на місце його поховання.
Біля села Миколаївки був хутір поміщика Журавського, який називався Слобідка.
На території села знаходяться три скіфські кургани та курганна група на північний схід від поселення, яка датується ІІ-І тис. до н.е. Насипи курганів пошкоджені багаторічною оранкою.
О.Дідик, історик.
Село заснували переселенці із Бургунки у травні 1817 року на половецькому плато Бурукчуп біля річки Козак. Поселення назвали в честь православного святого Миколи Чудотворця. За іншою версією людей переселив сюди поміщик Микола Журавський. Назва носить антропонімічний характер, на це вказує суфікс -ївк- Пізніше туди переселялися люди з інших областей України. Село напрочуд гарне, з великими балками та широкими западинами
Недалеко від Миколаївки знаходиться пізньоскіфське городище (1 км). Уперше його описав російський історик В.Ястребов у 1819 році. На початку ХХ ст. херсонський археолог В.Гошкевич зробив перші розкопки на ньому. Фортеця складалася з п'яти багатокімнатних будинків, акрополя та передмістя. Оборонні споруди складалися із земляного валу висотою 2,3 м та кам'яних стін. Вхід на городище був вузьким, крізь нього могла пройти тільки упряжка коней. Перед валом знаходився рів глибиною до трьох метрів. На стінах стояли кам'яні чотирикутні башти. У 1964-1972 рр. цю історичну пам'ятку знищено повністю. На сьогодні це горбисте підвищення, з якого беруть глину
Неподалік у Городоцькій долині знаходиться могильник, в якому поховані жителі городища. Його площа 20 га. Під час розкопок тут знайдено захоронення скіфів, готів і слов'ян. Із невідомих причин поселенці городища перейшли на 2 км дальше углиб степу і заснували Бургунську фортецю. У1965 році її розкопав російський археолог Е.Симонович. Як свідчать археологічні матеріали, це поселення належало виключно готам.
На території села збереглися топоніми.
Бурукчуп. Із половецької мови "бурук" -складка, зморшка. Турецьке слово "буртак" -місцевість з підйомами і спусками. Саме так виглядає плато Бурукчуп.
Вежа - шатро, кибитка на колесах, споріднене зі слов'янським словом мего -"везу", УЄТЬ - "віз". Можна вважати, що "вежа" -це переносне житло на повозках. Від цього пішла назва половецьких поселень.
Гард - перегородка у ріці для ловлі риби. Походить із дако-лідійської мови дагсі - "загата для ловіння риби". Слово дагьсіь запозичене слов'янами з тим же значенням. Недалеко був розташований рибзавод Миколи Журавського.
Лощина Аляляс. Аляляс - це бузок. Очевидно, слово утворилося з неправильної французької вимови місцевих поміщиків від "Іе Іііаз" - бузок. Білоруси словом "альяс" називають алое. Напевне, колись лощина була покрита бузком. Саме слово лощина означає коритоподібну балку, на дні якої видно сліди русла, але постійної води немає.
Усух- назва колись повноводної річки, яка пересохла. Зараз це Городоцька долина.
Чокрак - половецькою мовою означає "джерело". Це слово часто зустрічається на півдні України. Біля річки Молочної є декілька подібних назв: Чокрак, Янчокрак, Асчокрак. Можливо, колись це джерело було витоком річки біля с. Миколаївки.
У селі існує легенда про оборону фортеці від чужинців. Легенда має давні історичні корені, хоча факти накладаються один на одного. У ній розповідається про раптовий напад на городище воїнів-кочівників. У першій битві біля стін форпосту захисники здобули перемогу. Але наступного дня чужинців стало ще більше. Люди зачинились у фортеці. Більше місяця городище було в облозі.
У захисників закінчилася питна вода, їжа, але в той час із тилу на чужинців вдарили козаки. Багато полягло ворогів, загинув їхній ватажок Антар. Захисники дали змогу ворогам забрати тіла загиблих і поранених. Антар, вождь чужинців, був похований на дні річки, що протікала поблизу фортеці. Чужинці загатили річку, викопали могилу, поклали багато золота поряд з тілом вождя і, щоб ніхто його не потурбував, пустили воду назад.
З історїі відомо, що десь тут у степах, біля річки Ерак (Козак), загинув готський вождь Вінітарій. Його могили не знайдено до сих пір. Можливо, саме ця легенда і вказує на місце його поховання.
Біля села Миколаївки був хутір поміщика Журавського, який називався Слобідка.
На території села знаходяться три скіфські кургани та курганна група на північний схід від поселення, яка датується ІІ-І тис. до н.е. Насипи курганів пошкоджені багаторічною оранкою.
О.Дідик, історик.
