ІНГУЛЕЦЬ
Інгулець проходить через три області: Кіровоградську, Дніпропетровську та Херсонську, тобто протікає по території, яку, за літописами, займали давні уличі.
Слід зауважити, що писемні згадки не фіксують точної назви річки, а передають різні найменування. За часів Геродота вона звалася чи то Пантікап («рибний шлях»), чи, як повідомляє український топоніміст М.Янко, Геррос. Інші вчені кажуть, що це Гікапіріс. Справа в тому, що, описуючи чотири річки Істр (Дунай), Тірас (Дністер), Гіпаніс (Південний Буг), Борисфен (Дніпро), Геродот повідомляє: « За ними йде наступна, п’ята ріка, звана Пантікап. Вона тече з півночі з озера. Край між нею і Борисфеном заселений скіфами-хліборобами. Річка пливе через Гілею і впадає в Борисфен». За таким визначенням можна припустити, що Пантікап - це і є Інгулець, хоча така назва фіксується у документах досить пізно. Перша згадка відноситься до 1552 року, коли описується Черкаський замок. Там зазначалися у ходи в степи «по обеюхь Ингкулехь». У цьому документі є інші варіанти назви річки: Інкгулець, Малий Інгулець, Ангулець, Алгелець, Інгелек. Ідентичні назви мають кілька гідронімів Південної України. Це річка Інгулка між селами Новотягинка і Гокарівка Білозерського району, а також села й містечка, що стоять на самій річці: Інгулець, Інгульське, Інгулка.
Чому так, а не інакше названо річку Інгулець і чому саме ця назва виявилася най життєздатнішою в мові? Д.Яворницький пояснював її походження із тюрських мов : Енигель (нове озеро), Іенкул (широке озеро). Лінгвіст В.Никифоров вважав, що початкові букви ІН означають з іранської мови «печера», тобто Інгулець - це печерна річка. А тюрські народи переклали її по-своєму: Ингол, Інгул. Не сумнівався у тюрському походженні цієї назви відомий славіст М.Фасмер. Інші відомі лінгвісти пояснюють, походження річки Інгулець на базі слов’янської мови. Це О.М.Трубачов,О.С. Стрижак Ф.Брун, які вказують на давньоруську назву Уголь (Oglъ). Але дослідники часто плутали Оуголь з річкою Оріллю, лівою притокою Дніпра, яку татари називали Єрелю. Географічна місцевість між Дністром і Дніпром мала назву «вугол» - пізніше Буджак. О.С. Стрижак стверджує, що походження назви Інгулець на різних мовах звучить, як і назва Буг, - «вигин», «звивина». Самл річка Інгулець на географічній карті справді нагадує покручену й зігнуту гармошку.
Є ще одна назва, зафіксована в руських літописах - Іиль.
Половці цю річку вважали «сторожовою». Однак вчені пов’язують походження Івль зі словами» зігнутий, покручений», що досить близько підходить до слов’янського Ogl (кут, вигнутий). Як бачимо, два різномовних етноси утворили одне і те ж значення у назві ріки. Словяни взяли на озброєння половецьне – ЛЯ у назвах Боромля, Радомля, Наровля, Кривуля. Отже, Оуголь, Івля, Інгулець, як пише О.П. Карпенко, позначає один і той же гідрооб’єкт у різні періоди існування. Кожна з них визначає ті чи інші часи від середньовіччя аж до сучасності.
Дідик О.Б., історик
Інгулець проходить через три області: Кіровоградську, Дніпропетровську та Херсонську, тобто протікає по території, яку, за літописами, займали давні уличі.
Слід зауважити, що писемні згадки не фіксують точної назви річки, а передають різні найменування. За часів Геродота вона звалася чи то Пантікап («рибний шлях»), чи, як повідомляє український топоніміст М.Янко, Геррос. Інші вчені кажуть, що це Гікапіріс. Справа в тому, що, описуючи чотири річки Істр (Дунай), Тірас (Дністер), Гіпаніс (Південний Буг), Борисфен (Дніпро), Геродот повідомляє: « За ними йде наступна, п’ята ріка, звана Пантікап. Вона тече з півночі з озера. Край між нею і Борисфеном заселений скіфами-хліборобами. Річка пливе через Гілею і впадає в Борисфен». За таким визначенням можна припустити, що Пантікап - це і є Інгулець, хоча така назва фіксується у документах досить пізно. Перша згадка відноситься до 1552 року, коли описується Черкаський замок. Там зазначалися у ходи в степи «по обеюхь Ингкулехь». У цьому документі є інші варіанти назви річки: Інкгулець, Малий Інгулець, Ангулець, Алгелець, Інгелек. Ідентичні назви мають кілька гідронімів Південної України. Це річка Інгулка між селами Новотягинка і Гокарівка Білозерського району, а також села й містечка, що стоять на самій річці: Інгулець, Інгульське, Інгулка.
Чому так, а не інакше названо річку Інгулець і чому саме ця назва виявилася най життєздатнішою в мові? Д.Яворницький пояснював її походження із тюрських мов : Енигель (нове озеро), Іенкул (широке озеро). Лінгвіст В.Никифоров вважав, що початкові букви ІН означають з іранської мови «печера», тобто Інгулець - це печерна річка. А тюрські народи переклали її по-своєму: Ингол, Інгул. Не сумнівався у тюрському походженні цієї назви відомий славіст М.Фасмер. Інші відомі лінгвісти пояснюють, походження річки Інгулець на базі слов’янської мови. Це О.М.Трубачов,О.С. Стрижак Ф.Брун, які вказують на давньоруську назву Уголь (Oglъ). Але дослідники часто плутали Оуголь з річкою Оріллю, лівою притокою Дніпра, яку татари називали Єрелю. Географічна місцевість між Дністром і Дніпром мала назву «вугол» - пізніше Буджак. О.С. Стрижак стверджує, що походження назви Інгулець на різних мовах звучить, як і назва Буг, - «вигин», «звивина». Самл річка Інгулець на географічній карті справді нагадує покручену й зігнуту гармошку.
Є ще одна назва, зафіксована в руських літописах - Іиль.
Половці цю річку вважали «сторожовою». Однак вчені пов’язують походження Івль зі словами» зігнутий, покручений», що досить близько підходить до слов’янського Ogl (кут, вигнутий). Як бачимо, два різномовних етноси утворили одне і те ж значення у назві ріки. Словяни взяли на озброєння половецьне – ЛЯ у назвах Боромля, Радомля, Наровля, Кривуля. Отже, Оуголь, Івля, Інгулець, як пише О.П. Карпенко, позначає один і той же гідрооб’єкт у різні періоди існування. Кожна з них визначає ті чи інші часи від середньовіччя аж до сучасності.
Дідик О.Б., історик
