НОВОБЕРИСЛАВ
Напрочуд красивий берег правого Дніпре заселявся людьми ще за часів палеоліту Найбільш відомі пам'ятки були знайдені у Дрімайлівській балці.Але не виключено, ще стоянки давніх людей знаходилися у сучасному селі Новобериславі. Воно є невід'ємною частиною затопленої балки та річки з однойменною назвою. На околиці села розташовані скіфські кургани IV-! ст. до не., а також могили пізньої бронзи II тис. до н.е.
Посередині Дніпра тягнулися острови Полуденного, Санжаровського, два Попчиних, які відділялися річкою Космахою і косою Штани. Між Дрімайлівкою і Новобериславом протікала річка Кладова. Недалеко від Новоберислава, як повідомляє Д.Яворницький, у Дніпрі знайшли човен епохи Київської Русі поблизу острова Домаха. До Кизи-Кермена доходив острів Космак та острів Лисий, що був навпроти Лисої гори.
На карті області Новоберислав появився у 1835 році. Сюди переселили євреїв із міста Мітави (сучасне місто Елгава у Латвії), а також із Віденської губернії (Литва). Уже у. 1859 році тут проживало 721 чол. і налічувалося 94 двори. Як описує О.Афанасьєв-Чужбинськии у середині 19 ст., село справило на нього досить приємне враження. Воно вразило його своєю оригінальністю. Звичайно, це село не порівняти із німецькими та шведськими селами у Зміївці. Поселенці не надто хотіли займатися сільським господарством і більше думали про торгівлю. Щоб заставити їх працювати на землі, державні чиновники наставляли над ними наглядачів із числа німців. Євреї-колоністи отримали від держави збудовані хати, пару волів, корову, їм виділялися гроші на землеробські знаряддя і відводилася земля - 60 десятин на кожну сім'ю. У селі була синагога, а при ній школа, де навчалися єврейські діти.
На початку XX ст. у селі з'явилися люди І інших національностей, серед них найбільше українців. У 1932 році голод не обминув ' єврейську общину. Дехто загинув голодною! смертю, а багато інших переселилися в Херсон, Одесу, Мелітополь. Друга світова війна буквально знищила єврейських колоністів у Новобериславі. Хто пішов воювати і в борні не загинув, все одно не повернувся до села, а виїхав в Ізраїль. У перші дні війни єврейські родини хотіли перебратися через дрімайлівську переправу на радянський берег, але потрапили А в полон до німців. їх розстріляли у рові біля балки Дрімайлівки. Зараз цей рів затоплений Каховським морем. У селі не залишилося не тільки євреїв, але й їхнього кладовища.
Після війни Новоберислав розбудувався на базі радгоспу "Виноградний" і став передмістям Берислава. Від колишнього села Новоберислав [ залишилися руїни в балці Вітряк,звідки колись [ подавалася вода для жителів усього села. Як незнищенна пам'ять залишилися топоніми.
Острів Полуденний належав поміщику М.І.Полуденному, від імені якого і пішла назва.
Острів Санжаровського теж отримав назву від імені власника О.І.Санжаровського. Антропонім, як вважає Д.Яворницький, походить від турецького "сенчер", що означає "протинаючий", а "сенджер" - колючий. В Україні є ряд ойконімів типу Санджари, Санжари, Санжарівка, які подібні до назви гірського кряжу Сінджар, що розташований на верхньому Тігрі у Месопотамії. У мовах народів, які там проживають, слово "сенчі" означає зрошувати, обводнювати. Перське слово "сенджар" - це пронизливий. Його запозичили турки. Українські назви мають цілком переконливі топонімічні околиці, насичені іранськими реаліями, що пояснюють його словом "вода".
Острів Космах - між ним і берегом Дніпра був канал Космаха, де часто зупинялися запорожці. Назва походить від татарського слова "космак" - рити, підмивати.
Коса Штани - це мілина, яка нагадувала чоловічі штани.
Острів Домаха ніби взяв назву від козацької шаблі з дамаської сталі. Назву Домаха носять в Україні багато населених пунктів, річок, озер, островів. Навіть існує жіноче ім'я Домаха. Це слово із загальним значенням "будинок, житло, місцеперебування" (його морфологічна структура: дом + суфікс - аха). Осілі запорозькі козаки (сидні,зимівники), а також рибалки на берегах південних річок і були творцями численних Домах-поселень, балок, річок, І островів тощо. Всі ці Домахи - яскраве свідчення напрямків колишніх колонізаційних потоків в необжиті простори степу.
Річка Кладова отримала свою назву від золотошукачів, які знаходили тут дрібні крупинки золота в невеликій кількості.
О.Б. Дідик, історик.
Напрочуд красивий берег правого Дніпре заселявся людьми ще за часів палеоліту Найбільш відомі пам'ятки були знайдені у Дрімайлівській балці.Але не виключено, ще стоянки давніх людей знаходилися у сучасному селі Новобериславі. Воно є невід'ємною частиною затопленої балки та річки з однойменною назвою. На околиці села розташовані скіфські кургани IV-! ст. до не., а також могили пізньої бронзи II тис. до н.е.
Посередині Дніпра тягнулися острови Полуденного, Санжаровського, два Попчиних, які відділялися річкою Космахою і косою Штани. Між Дрімайлівкою і Новобериславом протікала річка Кладова. Недалеко від Новоберислава, як повідомляє Д.Яворницький, у Дніпрі знайшли човен епохи Київської Русі поблизу острова Домаха. До Кизи-Кермена доходив острів Космак та острів Лисий, що був навпроти Лисої гори.
На карті області Новоберислав появився у 1835 році. Сюди переселили євреїв із міста Мітави (сучасне місто Елгава у Латвії), а також із Віденської губернії (Литва). Уже у. 1859 році тут проживало 721 чол. і налічувалося 94 двори. Як описує О.Афанасьєв-Чужбинськии у середині 19 ст., село справило на нього досить приємне враження. Воно вразило його своєю оригінальністю. Звичайно, це село не порівняти із німецькими та шведськими селами у Зміївці. Поселенці не надто хотіли займатися сільським господарством і більше думали про торгівлю. Щоб заставити їх працювати на землі, державні чиновники наставляли над ними наглядачів із числа німців. Євреї-колоністи отримали від держави збудовані хати, пару волів, корову, їм виділялися гроші на землеробські знаряддя і відводилася земля - 60 десятин на кожну сім'ю. У селі була синагога, а при ній школа, де навчалися єврейські діти.
На початку XX ст. у селі з'явилися люди І інших національностей, серед них найбільше українців. У 1932 році голод не обминув ' єврейську общину. Дехто загинув голодною! смертю, а багато інших переселилися в Херсон, Одесу, Мелітополь. Друга світова війна буквально знищила єврейських колоністів у Новобериславі. Хто пішов воювати і в борні не загинув, все одно не повернувся до села, а виїхав в Ізраїль. У перші дні війни єврейські родини хотіли перебратися через дрімайлівську переправу на радянський берег, але потрапили А в полон до німців. їх розстріляли у рові біля балки Дрімайлівки. Зараз цей рів затоплений Каховським морем. У селі не залишилося не тільки євреїв, але й їхнього кладовища.
Після війни Новоберислав розбудувався на базі радгоспу "Виноградний" і став передмістям Берислава. Від колишнього села Новоберислав [ залишилися руїни в балці Вітряк,звідки колись [ подавалася вода для жителів усього села. Як незнищенна пам'ять залишилися топоніми.
Острів Полуденний належав поміщику М.І.Полуденному, від імені якого і пішла назва.
Острів Санжаровського теж отримав назву від імені власника О.І.Санжаровського. Антропонім, як вважає Д.Яворницький, походить від турецького "сенчер", що означає "протинаючий", а "сенджер" - колючий. В Україні є ряд ойконімів типу Санджари, Санжари, Санжарівка, які подібні до назви гірського кряжу Сінджар, що розташований на верхньому Тігрі у Месопотамії. У мовах народів, які там проживають, слово "сенчі" означає зрошувати, обводнювати. Перське слово "сенджар" - це пронизливий. Його запозичили турки. Українські назви мають цілком переконливі топонімічні околиці, насичені іранськими реаліями, що пояснюють його словом "вода".
Острів Космах - між ним і берегом Дніпра був канал Космаха, де часто зупинялися запорожці. Назва походить від татарського слова "космак" - рити, підмивати.
Коса Штани - це мілина, яка нагадувала чоловічі штани.
Острів Домаха ніби взяв назву від козацької шаблі з дамаської сталі. Назву Домаха носять в Україні багато населених пунктів, річок, озер, островів. Навіть існує жіноче ім'я Домаха. Це слово із загальним значенням "будинок, житло, місцеперебування" (його морфологічна структура: дом + суфікс - аха). Осілі запорозькі козаки (сидні,зимівники), а також рибалки на берегах південних річок і були творцями численних Домах-поселень, балок, річок, І островів тощо. Всі ці Домахи - яскраве свідчення напрямків колишніх колонізаційних потоків в необжиті простори степу.
Річка Кладова отримала свою назву від золотошукачів, які знаходили тут дрібні крупинки золота в невеликій кількості.
О.Б. Дідик, історик.
