ЗМІЇВКА
З давніх - давен Зміївка - одне з найпрекрасніших місць на Берислащині.
Воно приваблювало людей чудовими краєвидами й чистотою повнодного Дніпра. Село багате на історичні пам’ятки. У І951 - 52рр. археолог О. Бураков виявив поховання, яке відносять до неолічного часу. Недалеко від нього розкопано стоянку давніх людей.
Доба бронзи мала чотири поселення (Зміївка, Вербівка, Михайлівка, Костирка), а також було відкрито т ри могильники і Михайлівка, Вербівка, насосна станція). Пізньоскіфське городище I- ІV розташоване в межах села Вербівки на схилі плато, що примикає і крутого берега Дніпра. Його описав у 1848 році С. Мишецький. Розкопки на городищі фактично ще не проводились. У селі Зміївка археолог О.Бураков відкрив могильник кочовиків V-VІ ст. Недалеко від нього були відкриті житла типу землянки, викладені камінням та помп піні глиною, посередині яких стояла піч. Українські історики вважають, що зміївські поселення являють собою симбіоз кочового та слов’янського населення. Це, напевно, були бродники - провісники козацтва. Здається, життя на цій території не завмирало ніколи. Те, що поляки називали Диким полем, спростовується на сьогодні всіма науковцями. На землях біля Дніпра завжди жили люди. Ця територія ныколи не була пусткою. У ХІУ-ХУІ ст. сюди заходили литовці, українці - уходники, які укріпляли давні городища, заселяли степи, Пуду нили зимівники. Пізніше цей край аж до самого Очакова був землею українського козацтва.
До приходу шведів у 1782 році на території села Зміївка знаходилося господарство козака Плоскоголового Якима Юхимовича. Він жни ІЗ сім’єю - дружиною Агафією Никодорівною та дочкою Параскевою. На зимівнику в нього працювало 30 козаків.
Організоване переселення шведів з острова Дато із села Гогенгольм та німців - меннонітів із Тюрінгії й Вюнтерберга (Вюртемберга) стало знаменною подією на колишніх землях запорізьких козаків. Люди жили мирно і спокійно, успішно вели господарства. Проте німці старалися асимілювати шведів, які стійко витримували натиск, берегли свої вірування, культуру та мову.
У 1926 році вперше в Україні були утворені національні сільські
ради шведська і німецька. До шведської належали села Новошведське, Шеведська Поляна, Альтшведендорф (Старошведське), Дрімайлівка. До німецької - Шлагендорф (Зміївка), Клостердорф (Костирка), Фрідігейм (Батраки), Фрейгард (Нова Костирка), Грюнфелд (Зелене Поле), Мюльхаузендорф (Михайлівка).
Слід сказати, що заміна німецьких назв на слов’янські відбулася ще на початку Першої світової війни указом царя Миколи II. За радянської влади німці і шведи в 1926 році зверталися до уряду повернути колишні назви, але їм цього не дозволили.
Топонімічні назви у більшості німецькі або шведські.
Альтшведендорф: «Аlt> - старий, «dorf») - село, «shwede» - шведський, тобто «старошведське село». Назва Мюльхаузендорф із німецької перекладасться як и молочарня села».
Клостердорф - німецьке «kloster» - монастир, «dorf» - село, тобто село, яке колись належало монастирю.
Вюнтерберг - німецькою «барвінкова гора».
Грюнфелд - з німецької «зелене поле».
Фрейгард - з німецької «frey» - вільний, тобто вільне поселення.
Фрідігейм перекладається з німецької як «батраки».
Шлагендорф - німецьке «shlagen» - змія, тобто зміїне село.
Меннонізм - одне з протестантських віровчень, яке виникло під час Селянської війни в Німеччині у 1524-1525 pp. Отримало назву від іасновника цієї секти Менно Сіманса. Менноніти вірили не тільки в релігійну, але й у цивільну рівність. Вони бажали рівного розподілу землі й майна як при первісному комунізмі. За це їх переслідували, виганяли з країни.
Дрімайлівка. Назва походить із праслов’янської «dremati» - спати, дрімати. Слово із таким значенням зустрічається і в санскриті. На території села знайдені стоянки первісних людей часів палеоліту. Люди населяли цю місцевість і в добу бронзи, так званої сабатинівської культури. Археологи там знайшли ранньоскіфське поселення. До затоплення водами Каховського моря село було розташоване у балці Дрімайлівка, посередині якої текла річка з однойменною назвою. Її називали так тому, що гам гніздилися птахи дрімлюги, які вели нічний спосіб життя.
У селі Дрімайлівка до 1952 року жило більше 400 чоловік. Після іатоплення вони переселилися до Нового Берислава, Зміївки та в інші села району. На карті України не стало села з багатим історичним минулим.
У селі Зміївка записано легенду про українську дівчину-воїна, яку називали поляницею, тобто характерницею. У свій час український історик Олександра Єфименко стверджувала (книга «Південна Русь» т. І), що українки в разі потреби сідали на коні й билися нарівні з чоловіками. У зміївській легенді дівчина-воїн приїжджає у степ із далекої Волині, щоб розшукати свого батька, який потрапив у полон до гагар. Вона визволяє бранців з неволі. Багате з них залишилися з поляницею. Незабаром вони зустріли невідомій озброєний загін.
Почали битися. У поєдинку з незнайомим чоловіком дівчина була поранена і з неї злетів шолом. Так батько пізнав свою дочку Олену. Це нагадує нам зміст билини про Іллю Муромця, якій теж у супротивниці впізнав свою дочку.
Дідик О.Б.,історик
На правому березі сивочолого Дніпра - Славути та рукотворного Каховського водосховища розташоване село ЗМІЇВКА(см.топоніми).
Географічно зручна територія для розвитку сільського зеленого туризму.
Територія сучасної Зміївки була заселена в минулі часи. На околицях села вченими знайдені і частково дослідженні: поховання пізнього неоліту ( IV тисячоліття до н.е.), три поселення і могильник епохи міді і бронзи (ІІІ-ІІ тисячоліття до н.е.), скіфсько-сарматське городище і поселення (ІУ-ІІІ ст. до н.е. I - ІІІ ст н.е.), поселення перших століть н. е і могильник кочівників V - VІ століття.
У період Київської Русі на території Зміївки існувало слов'янське поселення (ІХ-ХІ ст.), на якому досліджено житло.
За козацької доби територія сучасної Зміївки відносилась до території малозаселеного краю, яке мало назву "Дике поле". Є домисли, що на території Зміївки був маленький турецький форпост фортеці Кизи - Кермен, який був перешкодою для козацьких чайок, що пливли вниз по Дніпру.
Зміївка - незвичайне село. Його ще називають маленькою Європою на півдні України, бо в ньому проживають українці, шведи, німці, росіяни, поляки, молдавани та інші народності.
Ось коротенькі оповідки їх появи на теренах Зміївки:
- 1782 року з о. Даго сюди прибувають шведи та засновують Гамальсвенскбю (Старошведське, Вербівка).
- 1804 року з Вюнтерберга прибувають німці і засновують (Шлангендорф, Зміївка), (Мюльха-узендорф, Михайлівка) і Кльостендорф (Костирка).
- 1951 року згідно договору від 15.02.1951 року між СРСР і ПНР про обмін територіями в Зміївку прибуває західноукраїнське населення з с. Береги Долішні, с. Лодина, с.Нанова (сьогодні Польща).
У першій половині XX ст. поселення Зміївки, Михайліки, Вербівки і Костирки об'єдналися в одне велике село -Зміївку.
Кожна народність з різних причин потрапила в Зміївку. але єдиним було бажання - зберегти свою культуру, духовну спадщину, яка передавалась з покоління в покоління. Надзвичайним у нинішньому культурно-духовному житті села Зміївка, винятковому серед інших сіл України, є те, що в цьому поселенні провадять свою душ - пастирську працю три Церкви: Німецько-Лютеранська, Українська
Православна Церква Київського Патріархату і Українська Греко-Католицька Церква, які були засновані поселенцями.
Зміївка багата на історичні пам'ятки. Про сиву давнину нагадують дві церкви: Шведсько-Лютеранська XVIII ст, Німецько-Лютеранська XVIII ст, будинки та льохи, побудовані шведськими та німецькими колоністами кінця XVIII ст, будується Українська Греко-Католицька Церква у стилі українського бароко.
Посеред села височить Ювілейний хресний знак, присвячений 2000-річчю Різдва Христового.
На території церкви Різдва Пресвятої Богородиці знаходиться Пам'ятний знак з нагоди відзначення 50-річчя примусового переселення західно - українського населення з сіл Лодина, Береги Долішні, Нанова (нині Польща) в с.Зміївка.
На території шведської кірхи (УПЦ КП) знаходиться Пам'ятний знак репресованим шведам і німцям, які переслідувалися радянською владою 1937-1938рр., а також Пам'ятний знак з нагоди річниці заснування та заселення с.Зміївка шведськими колоністами з о.Даго.
У Зміївці традиційно проводяться фестивалі народної музики, пісні і танцю "Бойківська ватра", у Різдвяні свята - різдвяні дійства та "Вертепи".
Зміївка багата і своєю традиційною кухнею, особливістю приготування щоденних і святкових страв: "підбиваний борщ", "мачанка", "пироги", "капустяники", "треники", тощо.
Зміївчани є добрими господарями на своїй землі, які вирощують картоплю, помідори, баштанові культури, займаються садівництвом та виноградарством, розводять качок, гусей, свиней, корів і дрібну худобу.
У Зміївці є туристичний ресурс, надбання історико-культурного середовища, що дає змогу забезпечити організацію розвитку сільського зеленого туризму.
В селі Зміївка розміщене стаціонарне відділення для постійного перебування одиноких громадян похилого віку.
А в 2008 рік став визначною подією в житті села Зміїївки. 2 жовтня в рамках державного візиту у Зміївці побував король Швеції Карл ХVI Густав з королевою Сільвією. Приїзд шведського монарха і його дружини до Зміївки вилився в велико- людне свято, учасниками якого були не тільки жителі с. Зміївка, але і губернатор Херсонщини, столичні гості, керівники усіх районів області, жителі райцентра та інших сіл Бериславщині.
В селі Зміївка дружно проживають під одним небом представники п’ятнадцяти національностей.
« І сотворив Бог небо голубе,
Родію землю і зелені трави,
Людей хороших тут він оселив
Й нарік усе це українським краєм»
Саме такими рядками хочеться розпочати сторінки історії бібліотеки села Зміївки.
В 1885 році на місці згорівшої « потьомківської» церкви, на гроші самих колоністів була побудована шведська « Чурка». В 30 – ті роки « нові хозяйва» перетворили її в клуб. Старожителі згадують, що були в клубі і деякі книжки. Але в страшні роки голоду людям було не до клубу. Виживали всі як могли. В ці роки йшли страшні репресії. В 1943 році багато жителів села фашисти гнали в Германію в концтабори. Тільки в 1946 році шведи, росіяни, українці повернулися на рідні землі.
Йшла післявоєнна відбудова села. Діти пішли до школи, осередок культури знаходився в шведській « Чурці». На території Зміївської сільської Ради люди об’єдналися в колгосп ім.. Молотова. В 1951 році до шведів і німців прибули переселенці з Західної України.
З болем в серці згадують наші односельці ці часи. Але час минає, журба за рідним краєм залишається, а життя продовжується.
Правління колгоспу надає людям напіврозвалене житло. Але від цього ніхто не впадав у відчай, кожен старався до зими мати дах над головою. Місцева інфраструктура в селі розвинута досить слабо. І все ж таки функціонував дитячий будинок, школа, сільський клуб і бібліотека, яка знаходилася на той час в приміщені сільської ради.
В 1957 році колгосп ім.. Молотова переформували в радгосп « Пам’ять Леніна», який був створений на базі трьох колгоспів Берислава. На той час в бібліотеці, як засвідчує акт передачі був слідкуючий книжковий фонд і обладнання:
1) книг - 1500 екз. на суму 6150 р. 75 к.
2) Брошур - 441 екз. на суму 6150р.50к.
3) Альбомів на допомогу вивчаючим історію КПРС - 2 шт. на суму 60 р.
4) Книжкові шкафи - 2 шт.
5) Столи - 2 шт
6) Скатертина 1шт. – 3 м.
7) Чорнильниця – 1 шт.
Таке майно приймала в травні 1957 року Гулевич Лідія Іванівна, яка подальші 35 років була завідуючою Зміївською сільською бібліотекою. Не буде зайвим згадати, що саме в цьому 1957 році тимчасово працювала в бібліотеці Людмила Микитівна Полегенко ( тоді ще – Поконай). Згодом село Зміївка відділяється від радгоспу « Пам’ять Леніна» і організовується на території сільської ради радгосп « Комуніст».
Коли в 1975 році був побудований новий будинок культури, бібліотека зайняла ІІ поверх БК. З 1989 року спочатку бібліотекарем , а згодом з 1991 року завідувачем стала Лозинська Алла Степанівна.
Маючи такого вчителя, наставника, як Лідія Іванівна Гулевич бібліотека й надалі залишається куточком відпочинку і дозвілля багатонаціонального села.
В останні роки спостерігається підвищений інтерес українців до своєї історії, культури. Наше село Зміївку можна назвати осередком європейської культури. Адже в ньому проживають і українці, і росіяни, і шведи, і німці, які бережно зберігають, відроджують і передають молодому поколінню обряди, звичаї, традиції свого етносу.
Українська вишиванка є одним з улюблених і поширених в селі видом народної творчості. Саме це надихнуло мене створить при сільській бібліотеці гурток любителів вишивання « Берегиня», керівником якого є Валентина Гнатівна Дмитрієва, вишиванки якої неодноразово були представлені на районних та обласних виставках ( Інформація про організацію гуртка в газеті « Маяк» за 24 червня 2006р.)
Наше село багатонаціональне, тож бібліотека, як осередок культурного життя села, по можливості і при наявності літератури нікого не залишити поза увагою. Оформлюються краєзнавчі, накопичувальні папки – теки: « Міст дружби: Україна – Швеція», « Для мене в світи ти одна , моя чарівна Україно», « Державна символіка: походження, традиції, доля» тощо. Організовано куточки шведської , німецької, української культур, їх звичаї і побут. Дуже цікаво проводяться травневі свята: День Перемоги
З давніх - давен Зміївка - одне з найпрекрасніших місць на Берислащині.
Воно приваблювало людей чудовими краєвидами й чистотою повнодного Дніпра. Село багате на історичні пам’ятки. У І951 - 52рр. археолог О. Бураков виявив поховання, яке відносять до неолічного часу. Недалеко від нього розкопано стоянку давніх людей.
Доба бронзи мала чотири поселення (Зміївка, Вербівка, Михайлівка, Костирка), а також було відкрито т ри могильники і Михайлівка, Вербівка, насосна станція). Пізньоскіфське городище I- ІV розташоване в межах села Вербівки на схилі плато, що примикає і крутого берега Дніпра. Його описав у 1848 році С. Мишецький. Розкопки на городищі фактично ще не проводились. У селі Зміївка археолог О.Бураков відкрив могильник кочовиків V-VІ ст. Недалеко від нього були відкриті житла типу землянки, викладені камінням та помп піні глиною, посередині яких стояла піч. Українські історики вважають, що зміївські поселення являють собою симбіоз кочового та слов’янського населення. Це, напевно, були бродники - провісники козацтва. Здається, життя на цій території не завмирало ніколи. Те, що поляки називали Диким полем, спростовується на сьогодні всіма науковцями. На землях біля Дніпра завжди жили люди. Ця територія ныколи не була пусткою. У ХІУ-ХУІ ст. сюди заходили литовці, українці - уходники, які укріпляли давні городища, заселяли степи, Пуду нили зимівники. Пізніше цей край аж до самого Очакова був землею українського козацтва.
До приходу шведів у 1782 році на території села Зміївка знаходилося господарство козака Плоскоголового Якима Юхимовича. Він жни ІЗ сім’єю - дружиною Агафією Никодорівною та дочкою Параскевою. На зимівнику в нього працювало 30 козаків.
Організоване переселення шведів з острова Дато із села Гогенгольм та німців - меннонітів із Тюрінгії й Вюнтерберга (Вюртемберга) стало знаменною подією на колишніх землях запорізьких козаків. Люди жили мирно і спокійно, успішно вели господарства. Проте німці старалися асимілювати шведів, які стійко витримували натиск, берегли свої вірування, культуру та мову.
У 1926 році вперше в Україні були утворені національні сільські
ради шведська і німецька. До шведської належали села Новошведське, Шеведська Поляна, Альтшведендорф (Старошведське), Дрімайлівка. До німецької - Шлагендорф (Зміївка), Клостердорф (Костирка), Фрідігейм (Батраки), Фрейгард (Нова Костирка), Грюнфелд (Зелене Поле), Мюльхаузендорф (Михайлівка).
Слід сказати, що заміна німецьких назв на слов’янські відбулася ще на початку Першої світової війни указом царя Миколи II. За радянської влади німці і шведи в 1926 році зверталися до уряду повернути колишні назви, але їм цього не дозволили.
Топонімічні назви у більшості німецькі або шведські.
Альтшведендорф: «Аlt> - старий, «dorf») - село, «shwede» - шведський, тобто «старошведське село». Назва Мюльхаузендорф із німецької перекладасться як и молочарня села».
Клостердорф - німецьке «kloster» - монастир, «dorf» - село, тобто село, яке колись належало монастирю.
Вюнтерберг - німецькою «барвінкова гора».
Грюнфелд - з німецької «зелене поле».
Фрейгард - з німецької «frey» - вільний, тобто вільне поселення.
Фрідігейм перекладається з німецької як «батраки».
Шлагендорф - німецьке «shlagen» - змія, тобто зміїне село.
Меннонізм - одне з протестантських віровчень, яке виникло під час Селянської війни в Німеччині у 1524-1525 pp. Отримало назву від іасновника цієї секти Менно Сіманса. Менноніти вірили не тільки в релігійну, але й у цивільну рівність. Вони бажали рівного розподілу землі й майна як при первісному комунізмі. За це їх переслідували, виганяли з країни.
Дрімайлівка. Назва походить із праслов’янської «dremati» - спати, дрімати. Слово із таким значенням зустрічається і в санскриті. На території села знайдені стоянки первісних людей часів палеоліту. Люди населяли цю місцевість і в добу бронзи, так званої сабатинівської культури. Археологи там знайшли ранньоскіфське поселення. До затоплення водами Каховського моря село було розташоване у балці Дрімайлівка, посередині якої текла річка з однойменною назвою. Її називали так тому, що гам гніздилися птахи дрімлюги, які вели нічний спосіб життя.
У селі Дрімайлівка до 1952 року жило більше 400 чоловік. Після іатоплення вони переселилися до Нового Берислава, Зміївки та в інші села району. На карті України не стало села з багатим історичним минулим.
У селі Зміївка записано легенду про українську дівчину-воїна, яку називали поляницею, тобто характерницею. У свій час український історик Олександра Єфименко стверджувала (книга «Південна Русь» т. І), що українки в разі потреби сідали на коні й билися нарівні з чоловіками. У зміївській легенді дівчина-воїн приїжджає у степ із далекої Волині, щоб розшукати свого батька, який потрапив у полон до гагар. Вона визволяє бранців з неволі. Багате з них залишилися з поляницею. Незабаром вони зустріли невідомій озброєний загін.
Почали битися. У поєдинку з незнайомим чоловіком дівчина була поранена і з неї злетів шолом. Так батько пізнав свою дочку Олену. Це нагадує нам зміст билини про Іллю Муромця, якій теж у супротивниці впізнав свою дочку.
Дідик О.Б.,історик
На правому березі сивочолого Дніпра - Славути та рукотворного Каховського водосховища розташоване село ЗМІЇВКА(см.топоніми).
Географічно зручна територія для розвитку сільського зеленого туризму.
Територія сучасної Зміївки була заселена в минулі часи. На околицях села вченими знайдені і частково дослідженні: поховання пізнього неоліту ( IV тисячоліття до н.е.), три поселення і могильник епохи міді і бронзи (ІІІ-ІІ тисячоліття до н.е.), скіфсько-сарматське городище і поселення (ІУ-ІІІ ст. до н.е. I - ІІІ ст н.е.), поселення перших століть н. е і могильник кочівників V - VІ століття.
У період Київської Русі на території Зміївки існувало слов'янське поселення (ІХ-ХІ ст.), на якому досліджено житло.
За козацької доби територія сучасної Зміївки відносилась до території малозаселеного краю, яке мало назву "Дике поле". Є домисли, що на території Зміївки був маленький турецький форпост фортеці Кизи - Кермен, який був перешкодою для козацьких чайок, що пливли вниз по Дніпру.
Зміївка - незвичайне село. Його ще називають маленькою Європою на півдні України, бо в ньому проживають українці, шведи, німці, росіяни, поляки, молдавани та інші народності.
Ось коротенькі оповідки їх появи на теренах Зміївки:
- 1782 року з о. Даго сюди прибувають шведи та засновують Гамальсвенскбю (Старошведське, Вербівка).
- 1804 року з Вюнтерберга прибувають німці і засновують (Шлангендорф, Зміївка), (Мюльха-узендорф, Михайлівка) і Кльостендорф (Костирка).
- 1951 року згідно договору від 15.02.1951 року між СРСР і ПНР про обмін територіями в Зміївку прибуває західноукраїнське населення з с. Береги Долішні, с. Лодина, с.Нанова (сьогодні Польща).
У першій половині XX ст. поселення Зміївки, Михайліки, Вербівки і Костирки об'єдналися в одне велике село -Зміївку.
Кожна народність з різних причин потрапила в Зміївку. але єдиним було бажання - зберегти свою культуру, духовну спадщину, яка передавалась з покоління в покоління. Надзвичайним у нинішньому культурно-духовному житті села Зміївка, винятковому серед інших сіл України, є те, що в цьому поселенні провадять свою душ - пастирську працю три Церкви: Німецько-Лютеранська, Українська
Православна Церква Київського Патріархату і Українська Греко-Католицька Церква, які були засновані поселенцями.
Зміївка багата на історичні пам'ятки. Про сиву давнину нагадують дві церкви: Шведсько-Лютеранська XVIII ст, Німецько-Лютеранська XVIII ст, будинки та льохи, побудовані шведськими та німецькими колоністами кінця XVIII ст, будується Українська Греко-Католицька Церква у стилі українського бароко.
Посеред села височить Ювілейний хресний знак, присвячений 2000-річчю Різдва Христового.
На території церкви Різдва Пресвятої Богородиці знаходиться Пам'ятний знак з нагоди відзначення 50-річчя примусового переселення західно - українського населення з сіл Лодина, Береги Долішні, Нанова (нині Польща) в с.Зміївка.
На території шведської кірхи (УПЦ КП) знаходиться Пам'ятний знак репресованим шведам і німцям, які переслідувалися радянською владою 1937-1938рр., а також Пам'ятний знак з нагоди річниці заснування та заселення с.Зміївка шведськими колоністами з о.Даго.
У Зміївці традиційно проводяться фестивалі народної музики, пісні і танцю "Бойківська ватра", у Різдвяні свята - різдвяні дійства та "Вертепи".
Зміївка багата і своєю традиційною кухнею, особливістю приготування щоденних і святкових страв: "підбиваний борщ", "мачанка", "пироги", "капустяники", "треники", тощо.
Зміївчани є добрими господарями на своїй землі, які вирощують картоплю, помідори, баштанові культури, займаються садівництвом та виноградарством, розводять качок, гусей, свиней, корів і дрібну худобу.
У Зміївці є туристичний ресурс, надбання історико-культурного середовища, що дає змогу забезпечити організацію розвитку сільського зеленого туризму.
В селі Зміївка розміщене стаціонарне відділення для постійного перебування одиноких громадян похилого віку.
А в 2008 рік став визначною подією в житті села Зміїївки. 2 жовтня в рамках державного візиту у Зміївці побував король Швеції Карл ХVI Густав з королевою Сільвією. Приїзд шведського монарха і його дружини до Зміївки вилився в велико- людне свято, учасниками якого були не тільки жителі с. Зміївка, але і губернатор Херсонщини, столичні гості, керівники усіх районів області, жителі райцентра та інших сіл Бериславщині.
В селі Зміївка дружно проживають під одним небом представники п’ятнадцяти національностей.
« І сотворив Бог небо голубе,
Родію землю і зелені трави,
Людей хороших тут він оселив
Й нарік усе це українським краєм»
Саме такими рядками хочеться розпочати сторінки історії бібліотеки села Зміївки.
В 1885 році на місці згорівшої « потьомківської» церкви, на гроші самих колоністів була побудована шведська « Чурка». В 30 – ті роки « нові хозяйва» перетворили її в клуб. Старожителі згадують, що були в клубі і деякі книжки. Але в страшні роки голоду людям було не до клубу. Виживали всі як могли. В ці роки йшли страшні репресії. В 1943 році багато жителів села фашисти гнали в Германію в концтабори. Тільки в 1946 році шведи, росіяни, українці повернулися на рідні землі.
Йшла післявоєнна відбудова села. Діти пішли до школи, осередок культури знаходився в шведській « Чурці». На території Зміївської сільської Ради люди об’єдналися в колгосп ім.. Молотова. В 1951 році до шведів і німців прибули переселенці з Західної України.
З болем в серці згадують наші односельці ці часи. Але час минає, журба за рідним краєм залишається, а життя продовжується.
Правління колгоспу надає людям напіврозвалене житло. Але від цього ніхто не впадав у відчай, кожен старався до зими мати дах над головою. Місцева інфраструктура в селі розвинута досить слабо. І все ж таки функціонував дитячий будинок, школа, сільський клуб і бібліотека, яка знаходилася на той час в приміщені сільської ради.
В 1957 році колгосп ім.. Молотова переформували в радгосп « Пам’ять Леніна», який був створений на базі трьох колгоспів Берислава. На той час в бібліотеці, як засвідчує акт передачі був слідкуючий книжковий фонд і обладнання:
1) книг - 1500 екз. на суму 6150 р. 75 к.
2) Брошур - 441 екз. на суму 6150р.50к.
3) Альбомів на допомогу вивчаючим історію КПРС - 2 шт. на суму 60 р.
4) Книжкові шкафи - 2 шт.
5) Столи - 2 шт
6) Скатертина 1шт. – 3 м.
7) Чорнильниця – 1 шт.
Таке майно приймала в травні 1957 року Гулевич Лідія Іванівна, яка подальші 35 років була завідуючою Зміївською сільською бібліотекою. Не буде зайвим згадати, що саме в цьому 1957 році тимчасово працювала в бібліотеці Людмила Микитівна Полегенко ( тоді ще – Поконай). Згодом село Зміївка відділяється від радгоспу « Пам’ять Леніна» і організовується на території сільської ради радгосп « Комуніст».
Коли в 1975 році був побудований новий будинок культури, бібліотека зайняла ІІ поверх БК. З 1989 року спочатку бібліотекарем , а згодом з 1991 року завідувачем стала Лозинська Алла Степанівна.
Маючи такого вчителя, наставника, як Лідія Іванівна Гулевич бібліотека й надалі залишається куточком відпочинку і дозвілля багатонаціонального села.
В останні роки спостерігається підвищений інтерес українців до своєї історії, культури. Наше село Зміївку можна назвати осередком європейської культури. Адже в ньому проживають і українці, і росіяни, і шведи, і німці, які бережно зберігають, відроджують і передають молодому поколінню обряди, звичаї, традиції свого етносу.
Українська вишиванка є одним з улюблених і поширених в селі видом народної творчості. Саме це надихнуло мене створить при сільській бібліотеці гурток любителів вишивання « Берегиня», керівником якого є Валентина Гнатівна Дмитрієва, вишиванки якої неодноразово були представлені на районних та обласних виставках ( Інформація про організацію гуртка в газеті « Маяк» за 24 червня 2006р.)
Наше село багатонаціональне, тож бібліотека, як осередок культурного життя села, по можливості і при наявності літератури нікого не залишити поза увагою. Оформлюються краєзнавчі, накопичувальні папки – теки: « Міст дружби: Україна – Швеція», « Для мене в світи ти одна , моя чарівна Україно», « Державна символіка: походження, традиції, доля» тощо. Організовано куточки шведської , німецької, української культур, їх звичаї і побут. Дуже цікаво проводяться травневі свята: День Перемоги
