МАКСИМА ГОРЬКОГО
Назва села носить ім'я російського письменника. Здавалось би, що його етимологія досить ясна і не потребує пояснень. Проте, як свідчать історичні дані, поселення відоме з кінця XIX ст. Кліматичні умови у той час у степах були дещо інші. У лощинах та подах селилися люди, тут били джерела цілющої води, множилися у ставках сазани, бігали по степу дрохви та стрепети. В одному із таких місць розташувалася економія німецького колоніста Е.Фейна. Тут він спорудив добротні приміщення для людей, ферми для худоби, викопав колодязі і ставки, навіть посадив ліс на площі 10 гA. Кожного літа сюди наймалися сотні людей на роботу, щоб заробити на прожиття. Платив непогано: чоловікам - 60 крб., жінкам - 35. Управителем економії був Йоган Клейн. Селяни називали його Іваном. Так у 1886 році виникло поселення Іванівка. За радянської влади у 1921 році тут було створено радгосп імені Максима Горького. Назва радгоспу стала назвою села. До 1928 року село входить до Старо- Фейнівської сільської ради і проживало тут всього 57 чоловік. Проте умови розвитку села були настільки перспективними, що вже у 1939 році населення збільшилося до 730 чоловік. До сих пір у селі стоїть водонапірна башта, споруджена Фейном, а поруч у колодязі б'є джерельна вода. На жаль, жителі її не використовують за браком коштів на відновлення. Збереглися конюшні з добротної цегли, а також підвальні приміщення колишньої їдальні. Фейни дбали не тільки про своє господарство, але й про потреби людей, їхні колодязі й зараз наповнені степовою водою. Найстарша жителька села Олена Письменна пам'ятає, як дитиною купалася у ставку біля Нової Кубані. Там ніколи не зникала вода. Поряд працював цегельний завод. Цегла була настільки міцною, що використовувалась людьми у повоєнний час для потреби в господарстві. Прекрасний ліс і величезний ставок був біля села Новосибірське. Там били два потужні джерела, які ніколи не замулювались. У пам'яті людей залишилися давні топоніми. Фейн - німецький колоніст. Антропонім походить від німецького Fayn гарний, красивий. Звідси польське piekny, українське діалектне - файний. Село Стариця - колишня назва Старо-Фейнівське. Взагалі слово стариця - це старе русло річки, котловану, який залитий водою. Часом старицями називали місця, де немає рослинності, долини давніх рік. Село Новосибірське. Слово "сибір" походить від хантимансійського географічного терміна, що означає засніжена рівнина зі стійкими морозами. Є версія, що сюди були переселені люди, які колись проживали у Сибіру. Таким було село Соловки біля Новорайська. В основі слова саамський географічний термін зиоіоу, що перекладається як "острів". Можливо, із Сибіру та Соловків сюди повернулися колишні ув'язнені українці. Хутір Титянівський був заселений полоненими чехами у часи Першої світової війни. Назва його пішла від прізвища поселенця. Цегельня - місце, де виробляли цеглу. Слово походить від німецького derZiegel - цегла. Російське "кирпич" є запозиченням із тюркських мов: турецьке kerpic - "цегла-сирець", татарське "кірпіч" виводиться як цегла взагалі. Фомінний под. Подами на Херсонщині називають лощини, які колись були озерами. Найбільші з них це Чаплі в Асканії Новій і знаменита Чорна Долина. Вони час від часу можуть наповнюватися водою. Лінгвіст Макс Фасмер пояснює це слово як давньоіндійське padum -"підошва гори", "впадина". У діалекті української мови слово "під" означає горище. На околицях села зберігаються кургани епохи бронзи II тис. до н.е. та скіфські могили IV-І ст. до н.е.
О. Дідик, історик
Назва села носить ім'я російського письменника. Здавалось би, що його етимологія досить ясна і не потребує пояснень. Проте, як свідчать історичні дані, поселення відоме з кінця XIX ст. Кліматичні умови у той час у степах були дещо інші. У лощинах та подах селилися люди, тут били джерела цілющої води, множилися у ставках сазани, бігали по степу дрохви та стрепети. В одному із таких місць розташувалася економія німецького колоніста Е.Фейна. Тут він спорудив добротні приміщення для людей, ферми для худоби, викопав колодязі і ставки, навіть посадив ліс на площі 10 гA. Кожного літа сюди наймалися сотні людей на роботу, щоб заробити на прожиття. Платив непогано: чоловікам - 60 крб., жінкам - 35. Управителем економії був Йоган Клейн. Селяни називали його Іваном. Так у 1886 році виникло поселення Іванівка. За радянської влади у 1921 році тут було створено радгосп імені Максима Горького. Назва радгоспу стала назвою села. До 1928 року село входить до Старо- Фейнівської сільської ради і проживало тут всього 57 чоловік. Проте умови розвитку села були настільки перспективними, що вже у 1939 році населення збільшилося до 730 чоловік. До сих пір у селі стоїть водонапірна башта, споруджена Фейном, а поруч у колодязі б'є джерельна вода. На жаль, жителі її не використовують за браком коштів на відновлення. Збереглися конюшні з добротної цегли, а також підвальні приміщення колишньої їдальні. Фейни дбали не тільки про своє господарство, але й про потреби людей, їхні колодязі й зараз наповнені степовою водою. Найстарша жителька села Олена Письменна пам'ятає, як дитиною купалася у ставку біля Нової Кубані. Там ніколи не зникала вода. Поряд працював цегельний завод. Цегла була настільки міцною, що використовувалась людьми у повоєнний час для потреби в господарстві. Прекрасний ліс і величезний ставок був біля села Новосибірське. Там били два потужні джерела, які ніколи не замулювались. У пам'яті людей залишилися давні топоніми. Фейн - німецький колоніст. Антропонім походить від німецького Fayn гарний, красивий. Звідси польське piekny, українське діалектне - файний. Село Стариця - колишня назва Старо-Фейнівське. Взагалі слово стариця - це старе русло річки, котловану, який залитий водою. Часом старицями називали місця, де немає рослинності, долини давніх рік. Село Новосибірське. Слово "сибір" походить від хантимансійського географічного терміна, що означає засніжена рівнина зі стійкими морозами. Є версія, що сюди були переселені люди, які колись проживали у Сибіру. Таким було село Соловки біля Новорайська. В основі слова саамський географічний термін зиоіоу, що перекладається як "острів". Можливо, із Сибіру та Соловків сюди повернулися колишні ув'язнені українці. Хутір Титянівський був заселений полоненими чехами у часи Першої світової війни. Назва його пішла від прізвища поселенця. Цегельня - місце, де виробляли цеглу. Слово походить від німецького derZiegel - цегла. Російське "кирпич" є запозиченням із тюркських мов: турецьке kerpic - "цегла-сирець", татарське "кірпіч" виводиться як цегла взагалі. Фомінний под. Подами на Херсонщині називають лощини, які колись були озерами. Найбільші з них це Чаплі в Асканії Новій і знаменита Чорна Долина. Вони час від часу можуть наповнюватися водою. Лінгвіст Макс Фасмер пояснює це слово як давньоіндійське padum -"підошва гори", "впадина". У діалекті української мови слово "під" означає горище. На околицях села зберігаються кургани епохи бронзи II тис. до н.е. та скіфські могили IV-І ст. до н.е.
О. Дідик, історик
