ЧЕРВОНИЙ МАЯК
Назва цього села виникла на початку 1921 року, коли радянська влада організувала на базі Бізюкового монастиря радгосп. Але він довго не проіснував. Голод налякав нових власників монастирської землі. Тільки у 1924 році знову ж появилося колективне господарство під назвою "Червоний Маяк". Радгоспу явно бракувало кадрів. Радянська влада у 1932 році об'єднала жителів з поселень Куцої балки, Крупиці, Рогул, закріпивши і назву села Червоний Маяк.
Проте історія села має давнє коріння. Тут виявлено неолітичний могильник, курганні поховання доби бронзи, гото-скіфське городище 1-М ст. Його вперше оглянув і почав робити розкопки В.І.Гошкевич. Знайдені скарби були передані до Херсонського краєзнавчого музею. Недалеко городища знаходився некрополь, де було 136 могил, переважно готських. Ще 10 могил розкопав на території монастиря ієромонах Авдій. У своїх записках Гошкевич твердив, що з південної сторони городища виднілася печера навпроти річки Пропасної. Вхід до печери зараз завалився. На території земель Червоного Маяка із сторони Республіканця розташовані Довгі могили. Про них згадували Д.Яворницький та О.Афанасьєв-Чужбинський. Останній писав, що ці кургани чудової форми, обкладені зверху камінням у вигляді святилища чи давньої обсерваторії. На жаль, сьогодні каміння лежить під могилами, багато з них забрані людьми.
Про жителів Довгих могил дещо відомо в історії. Ці люди брали участь у походах на Малу Азію, Кріт, Єгипет під назвою "народів моря". Озброєні круглими щитами, короткими червономаяцькими мечами, дрімаилівськими списами, вони наганяли жах на Кріто-Мікенську та Хетську цивілізацію, їм вдалося захопити на деякий час Єгипет. У місті Луксорі збудовано барельєф, де зображені воїни зі зброєю, яка була знайдена археологами у червономаяцьких Довгих курганах.
Перша письмова згадка про поселення відноситься до 1781 року. Саме тоді було засновано Григорієво-Бізюків монастир архімандритом Феодосієм Масловим, який був родом із м. Глухова (Сумщина). Свою назву монастир отримав від вірменського просвітителя великомученика Григорія. Назва Бізюків перейшла зі Смоленщини від монастиря, який був на той час ліквідований. До Червоного Маяка належали
хутори Куца Балка, Радники, Нова Ялта, Рогули Крупиця і дві Блажківки.
Хутір Родники дістав назву від чистих джерел, що виходили на поверхню землі. Слово пов'язане із слов'янським значенням "рід", "народ", "родити", "народжений".
Хутори Блажківка належали поміщику, відомому меценату І.П.Блажкову, який жив у палаці, збудованому на річці Кам'янка. У нього був прекрасний сад, а також великий дубовий ліс.
Село Рогули (Рогуля) походить від старослов'янського кореня, що означає "передгір'я", "гостра вершина", а також "балка, яр". Чеське гокііпа - яр, ущелина. Проте назва села могла піти від антропоніма Рогуля, Рогулін.
Хутір Нова Ялта утворили переселенці з Перекопу. Грецьке слово "ялос" означає "берег". Місцина славилася джерельними водами. До сих пір Червоним Маяк користується ялтинською водою.
Село Куца Балка дістало назву від довжини балки. Зараз це улюблене місце відпочинку для жителів навколишніх сіл.
Село Крупиця належало поміщиці Анні Крупиці. Від чого й пішла назва.
Гора Пугач, яка була вкрита дубовим лісом, отримала назву від нічних птахів - пугачів.
Найбільш загадковою є балка Пропасна, що колись була річкою. Саме слово означає "пропасть, трясовина". Але збереглися дві легенди про її походження. Першу записав М.Ф.Ногачевський від ієромонаха Геннадія у 1895 році. Суть її полягає в тому, що нібито на річці Пропасній і в навколишніх печерах був розбійницький притулок. Розбійники грабували купців і багатих людей, що поверталися з Криму. Щоб замести сліди злочинів, убитих скидали в болота Пропасної. Друга легенда повідає, що колись річка Пропасна витікала зі степу і біля гирла утворювала болотяну дельту. Монахи Бізюкового монастиря, просіюючи пісок річки, знаходили золото (це підтверджують і сьогоднішні монахи). Але потім сталося лихо - налетів Змій, який хотів випити річку, та вона сховалася від нього під землю. Пропала, кажуть люди
О.Дідик, історик
Назва цього села виникла на початку 1921 року, коли радянська влада організувала на базі Бізюкового монастиря радгосп. Але він довго не проіснував. Голод налякав нових власників монастирської землі. Тільки у 1924 році знову ж появилося колективне господарство під назвою "Червоний Маяк". Радгоспу явно бракувало кадрів. Радянська влада у 1932 році об'єднала жителів з поселень Куцої балки, Крупиці, Рогул, закріпивши і назву села Червоний Маяк.
Проте історія села має давнє коріння. Тут виявлено неолітичний могильник, курганні поховання доби бронзи, гото-скіфське городище 1-М ст. Його вперше оглянув і почав робити розкопки В.І.Гошкевич. Знайдені скарби були передані до Херсонського краєзнавчого музею. Недалеко городища знаходився некрополь, де було 136 могил, переважно готських. Ще 10 могил розкопав на території монастиря ієромонах Авдій. У своїх записках Гошкевич твердив, що з південної сторони городища виднілася печера навпроти річки Пропасної. Вхід до печери зараз завалився. На території земель Червоного Маяка із сторони Республіканця розташовані Довгі могили. Про них згадували Д.Яворницький та О.Афанасьєв-Чужбинський. Останній писав, що ці кургани чудової форми, обкладені зверху камінням у вигляді святилища чи давньої обсерваторії. На жаль, сьогодні каміння лежить під могилами, багато з них забрані людьми.
Про жителів Довгих могил дещо відомо в історії. Ці люди брали участь у походах на Малу Азію, Кріт, Єгипет під назвою "народів моря". Озброєні круглими щитами, короткими червономаяцькими мечами, дрімаилівськими списами, вони наганяли жах на Кріто-Мікенську та Хетську цивілізацію, їм вдалося захопити на деякий час Єгипет. У місті Луксорі збудовано барельєф, де зображені воїни зі зброєю, яка була знайдена археологами у червономаяцьких Довгих курганах.
Перша письмова згадка про поселення відноситься до 1781 року. Саме тоді було засновано Григорієво-Бізюків монастир архімандритом Феодосієм Масловим, який був родом із м. Глухова (Сумщина). Свою назву монастир отримав від вірменського просвітителя великомученика Григорія. Назва Бізюків перейшла зі Смоленщини від монастиря, який був на той час ліквідований. До Червоного Маяка належали
хутори Куца Балка, Радники, Нова Ялта, Рогули Крупиця і дві Блажківки.
Хутір Родники дістав назву від чистих джерел, що виходили на поверхню землі. Слово пов'язане із слов'янським значенням "рід", "народ", "родити", "народжений".
Хутори Блажківка належали поміщику, відомому меценату І.П.Блажкову, який жив у палаці, збудованому на річці Кам'янка. У нього був прекрасний сад, а також великий дубовий ліс.
Село Рогули (Рогуля) походить від старослов'янського кореня, що означає "передгір'я", "гостра вершина", а також "балка, яр". Чеське гокііпа - яр, ущелина. Проте назва села могла піти від антропоніма Рогуля, Рогулін.
Хутір Нова Ялта утворили переселенці з Перекопу. Грецьке слово "ялос" означає "берег". Місцина славилася джерельними водами. До сих пір Червоним Маяк користується ялтинською водою.
Село Куца Балка дістало назву від довжини балки. Зараз це улюблене місце відпочинку для жителів навколишніх сіл.
Село Крупиця належало поміщиці Анні Крупиці. Від чого й пішла назва.
Гора Пугач, яка була вкрита дубовим лісом, отримала назву від нічних птахів - пугачів.
Найбільш загадковою є балка Пропасна, що колись була річкою. Саме слово означає "пропасть, трясовина". Але збереглися дві легенди про її походження. Першу записав М.Ф.Ногачевський від ієромонаха Геннадія у 1895 році. Суть її полягає в тому, що нібито на річці Пропасній і в навколишніх печерах був розбійницький притулок. Розбійники грабували купців і багатих людей, що поверталися з Криму. Щоб замести сліди злочинів, убитих скидали в болота Пропасної. Друга легенда повідає, що колись річка Пропасна витікала зі степу і біля гирла утворювала болотяну дельту. Монахи Бізюкового монастиря, просіюючи пісок річки, знаходили золото (це підтверджують і сьогоднішні монахи). Але потім сталося лихо - налетів Змій, який хотів випити річку, та вона сховалася від нього під землю. Пропала, кажуть люди
О.Дідик, історик
